«Дніпро» з Херсона: як клуб пережив окупацію і повертається до великого хокею

Увечері 23 лютого 2022 року херсонський «Дніпро» готувався до домашнього матчу з «Кременчуком» на арені «Фаворит». Після двох ігор із київським «Соколом» команда повернулася додому. Гру з «Кременчуком», імовірно, перенесли б і без вторгнення — через спалах коронавірусу в суперника. Але вранці 24 лютого ці плани втратили сенс: команда залишилася в Херсоні, який невдовзі опинився в окупації.

За словами керівника клубу Євгена Грищенка, воротар і капітан Едуард Захарченко в перші дні намагався знайти зброю та зібрати хокеїстів для оборони міста. Керівництво переконувало спортсменів не ризикувати життям без підготовки: «Серед них було вісім гравців національної збірної. Ми говорили: хлопці, це не 2014 рік, ви не підете просто когось проганяти. Від того, що ви загинете під мостом, країна точно не виграє». Гроші, які на той момент залишалися в клубній касі, розподілили між гравцями порівну.

Згодом керівництву надіслали відео, на яких людей із хокейними баулами та ключками вивозили з міста російські військові. У записах упізнали легіонерів клубу. Коли представник «Дніпра» зміг потрапити на арену «Фаворит», там виявили сліди пограбування: за словами Грищенка, російські військові змусили охоронця відкрити роздягальні та склад. «Забирали все: тренерські куртки, пальта, форму, чужі шорти й штани. Навіть капсули для кавомашини поцупили. Частину відкрили й покинули — мабуть, не розуміли, що це таке». Російські військові вивезли російських, білоруських і казахстанських легіонерів та одного українського тренера дитячої школи. Частина колишніх гравців і їхні дружини пізніше розповідали російським медіа про нібито погане ставлення в Україні; клуб відмежувався від цих заяв.

Після першого шоку керівництво запропонувало гравцям зберегти команду. Ті відповіли майже одностайно: тікати з України не хотіли, але просили допомогти вибратися з окупації. Хокеїстів і клубну форму вивозили таємно, малими групами, різними маршрутами — через Білозерку й Олександрівку, через Снігурівку до її закриття, через Василівку та дамбу Каховської ГЕС. Останнім вибирався Захарченко, який не хотів залишати в місті бабусю й дідуся. «Його довго допитували через татуювання. Врятувало те, що достатньо було ввести прізвище в інтернеті й побачити: це відомий український хокеїст. Парадоксально, але любов росіян до хокею допомагала нам вивозити людей. На блокпостах бачили ключки, починали говорити про КХЛ, ЦСКА чи «Спартак» — і пропускали». Конкретні шляхи виїзду публічно не називають — це небезпечно для тих, хто залишається в окупації.

Команду вирішили збирати в Калуші, де була арена, збудована за тим самим типовим проєктом, що й херсонський «Фаворит». Місцеві партнери дали недороге житло й харчування, Івано-Франківська обласна влада погодилася підтримати клуб, а Федерація хокею України знайшла партнерів із мінімальним бюджетом. Форму, тренувальний одяг і навіть сухпайки збирали з різними партнерами. У першому після вторгнення сезоні херсонці здобули бронзу й дали бій майбутньому чемпіону — київському «Соколу». Але постійно грати в Калуші клубу не дозволили.

Далі Федерація дала зрозуміти: якщо команда залишиться в Калуші, підтримки не буде, бо іншим клубам дорого й незручно туди їздити. Херсонцям запропонували переїхати до Одеси та запустити хокей у місцевому Палаці спорту. «Нам фактично сказали: народіть хокей в Одесі. Знайдіть рішення, якого там не могли знайти 30 років, запустіть Палац спорту — і тоді буде підтримка». Побачене на місці представники клубу між собою назвали «сараєм спорту». За гроші знайдених інвесторів облаштували роздягальні, відновили підтрибунні приміщення, електрику, водопостачання та гарячу воду. Підготовка льоду затягнулася, тож команда знову тренувалася в Калуші, потім у Кременчуці, а в Одесі оселилася лише близько середини жовтня. Попри це, вдома херсонці не програли жодного матчу, а в півфіналі поступилися майбутньому чемпіону «Кременчуку» 3:4. Сезон завершили зі значними боргами; домовленості з тодішнім президентом ФХУ Георгієм Зубком про фінансову допомогу клубу, за словами Грищенка, не виконали «навіть на гривню».

Після сезону клуб зазнав нового удару: тренерський штаб, який одночасно працював зі збірними України, запропонував перевести команду під новий прапор — так виник проєкт одеського «Шторму». Тренери переконували гравців залишитися в Одесі всім складом, змінивши назву та прописку, а частині спортсменів пропонували зарплати, у кілька разів вищі за ті, що міг забезпечити Херсон. Керівництво «Дніпра» вирішило починати знову — цього разу не збирати дорогу команду заради швидкого результату, а будувати п’ятирічний молодіжний проєкт. Очолити його запросили тренера білоцерківського «Білого Барса». Одна команда стартувала у вищій лізі, інша — в чемпіонаті U16, де відразу здобула золото. Одеський «Шторм» із бюджетом приблизно вп’ятеро більшим фінішував лише на одну позицію вище.

Наступного сезону «Дніпро» відмовився від дорослого чемпіонату України й зосередився на Молодіжній хокейній лізі. Причини — управлінська та юридична невизначеність у Федерації, зростання внесків і витрат клубів та ризик витратити бюджетні кошти на турнір, статус якого могли поставити під сумнів. Клуб рухався за раніше погодженим планом: після перемоги в U16 перейти до U20, сформувати зіграний склад і вже потім повертатися до дорослого хокею. Якщо стабільного турніру в Україні не буде, розглядають кілька сезонів в одній із європейських ліг. Фінальну серію МХЛ проти київського «Сокола» херсонці проводили на київській арені — під прапорами, барабани й вигуки вболівальників суперника. Зрештою молодь «Дніпра» стала чемпіоном Молодіжної хокейної ліги сезону 2025/2026, а у вересні 2026 року доросла команда офіційно повертається до Чемпіонату та Кубку України.

Що це означає для Херсона. Повернення команди додому Грищенко вважає безальтернативним, але арена «Фаворит», за його словами та попередніми оцінками фахівців, уже не зможе працювати як повноцінний палац спорту з трибунами. Її можна відновити як невелику тренувальну ковзанку для дитячо-юнацьких шкіл, хокею, фігурного катання та масових відвідувачів. Найдорожча частина — бетонна плита із системою охолодження — могла зберегтися. Для великих матчів місту потрібна нова арена: такий проєкт існував ще до повномасштабного вторгнення — багатофункціональний палац на 3,5–4 тисячі глядачів поряд із «Фаворитом», із земельною ділянкою, проєктом і співфінансуванням з обласного бюджету. Роботи мали початися в другій половині 2022 року. Тепер документацію доведеться переробляти з урахуванням нових вимог до укриттів і безпеки, а відновити проєкт клуб сподівається за донорські та інвестиційні кошти, коли дозволить безпекова ситуація.

За чотири роки «Дніпро» кілька разів мав зникнути — після окупації, евакуації, завершення тимчасової підтримки й переходу майже всього складу до іншого клубу. Натомість щоразу починав знову: в іншому місті, з новими гравцями й далеко не з тим бюджетом, який потрібен професійному хокею. Тепер клуб знову виходить у дорослий чемпіонат — і це вже питання не лише спорту, а й того, чи збереже Херсон своє ім’я попри все.