Американець у російському клубі зізнався, що боявся переїзду й засудив атаки дронів

Американський нападник Майк Веккьоне, який цього літа приєднався до нижегородського «Торпедо», розповів про своє ставлення до переїзду до Росії. За його словами, спершу цей крок викликав у нього страх, але згодом він освоївся і навіть почав знаходити в новому місці позитивні сторони.

«Спочатку було страшно їхати сюди, але потім я освоївся і справді навчився любити це місце. Перебувати тут і знайомитися з культурою країни і всім, що тут є хорошим, – це чудово», – сказав хокеїст. Він також зазначив, що почав вивчати російську мову, зокрема слова вітання та прощання.

Окремо Веккьоне торкнувся безпекової ситуації. «Жахливо, що відбуваються атаки безпілотників. Але в іншому я можу сказати про Росію досить багато добрих слів», – наводить його слова джерело. Таким чином, спортсмен фактично визнає, що воєнні реалії є частиною його повсякденного досвіду в країні-агресорі, хоч і намагається врівноважити це позитивними враженнями від культури та побуту.

Для українського читача ця історія має передусім контекстуальне значення: вона ілюструє, як іноземні спортсмени, підписуючи контракти з російськими клубами, змушені так чи інакше реагувати на наслідки війни. Веккьоне перейшов до «Торпедо» з казахстанського «Бариса», уклавши угоду до кінця сезону. Його публічні коментарі не містять оцінки причин чи відповідальності за атаки, але сам факт згадки про них свідчить, що тема безпеки залишається чутливою навіть у розмовах на спортивні теми.

Варто нагадати, що українські спортсмени в цей час також здобувають міжнародні успіхи. Зокрема, захисник збірної України з баскетболу Максим Шульга разом з мадридським «Реалом» виграв перший в історії Суперкубок Євроліги. У фіналі іспанський клуб переміг «Олімпіакос» з рахунком 93:89 у матчі, що відбувся в Абу-Дабі. Для Шульги це перший європейський трофей у кар’єрі, хоча у вирішальній грі він не потрапив до заявки, а в півфіналі проти команди з Дубая провів на майданчику 5 хвилин.

Отже, на тлі складних безпекових викликів, з якими стикаються ті, хто працює в Росії, українські атлети продовжують здобувати визнання на міжнародній арені. Коментар Веккьоне — радше ілюстрація того, як війна проникає навіть у далекий від політики світ спорту, змушуючи іноземців шукати баланс між кар’єрою та реальністю країни, де вони грають.